Угода з прокурором — не капітуляція і не «злита» справа. Це спосіб знати вирок наперед: сторони погоджують кваліфікацію і конкретне покарання, а суд перевіряє лише, чи угода законна і добровільна. Нижче — коли таку угоду можна укласти, що в ній має бути, від чого ви відмовляєтесь і як захист домагається покарання, м'якшого за звичне. З прикладом з нашої практики, де замість позбавлення волі сторони погодили штраф.

Дві угоди в КПК — і чим вони різняться

Кримінальний процесуальний кодекс знає два види угод. Угода про примирення укладається з потерпілим і можлива у справах про кримінальні проступки, нетяжкі злочини та у справах приватного обвинувачення. Угода про визнання винуватості укладається з прокурором, і запропонувати її може будь-яка сторона: сам прокурор або підозрюваний чи обвинувачений через свого захисника.

Далі мова про угоду з прокурором — саме вона найчастіше стає предметом переговорів у кримінальних справах.

Коли угоду з прокурором можна укласти

Угода можлива у провадженнях щодо кримінальних проступків, нетяжких і тяжких злочинів. Для корупційних правопорушень і особливо тяжких злочинів закон ставить додаткові умови — передусім викриття інших учасників, — тому там угода є винятком, а не звичайним інструментом.

Якщо у справі є потерпілий, угода допускається лише за його письмовою згодою, а якщо потерпілих кілька — за згодою всіх. Це стосується і випадків, коли потерпілим є державна установа: її представник так само має погодитися письмово.

Укласти угоду можна будь-коли після повідомлення про підозру — і аж до моменту, коли суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Ініціатива ні до чого не зобов'язує: якщо згоди не досягли, сам факт переговорів і сказане під час них не можна розглядати як визнання вини.

Що має бути в угоді

Зміст угоди визначений кодексом. Кожен пункт — не формальність: від того, як сформульовано обставини справи, залежить, на яке покарання можна претендувати.

Як домовляються про покарання, м'якше за санкцію

Прокурор не може погодити покарання, якого не допускає закон. Але закон сам дає інструмент: якщо є кілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, суд може призначити покарання нижче від мінімуму або перейти до іншого, м'якшого виду покарання — навіть якщо його немає в санкції статті. Цей механізм не діє для корупційних правопорушень і ще кількох категорій, прямо перелічених у кодексі.

Звичний «компроміс» у справах, де санкція передбачає позбавлення волі, — позбавлення волі зі звільненням від відбування з випробуванням. Людина не йде за ґрати, але протягом іспитового строку від одного до трьох років регулярно з'являється до органу пробації, повідомляє про зміну місця проживання чи роботи, а суд може додати й інші обов'язки — зокрема не виїжджати за кордон без погодження.

Штраф — суттєво м'якший результат. Його сплачують один раз, протягом місяця після набрання вироком законної сили, і жодного іспитового строку немає. Судимість за штраф до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів погашається через рік після сплати, якщо за цей час не вчинено нового правопорушення. Для порівняння: після випробування — лише по закінченні іспитового строку.

Коли обвинувачення складається з кількох статей, покарання погоджують за кожною, а остаточне визначають за сукупністю — зазвичай поглинанням менш суворого більш суворим.

Як прокурор вирішує, чи йти на угоду

Кодекс прямо називає, що прокурор має зважити: наскільки підозрюваний сприяє розслідуванню щодо себе чи інших осіб, характер і тяжкість обвинувачення, суспільний інтерес у швидшому розслідуванні й судовому розгляді та у викритті інших правопорушень. Тому переговори — це не прохання про поблажливість, а аргументи: відшкодування, документи про особу, підтверджена служба чи робота, економія часу суду.

Що перевіряє суд — і коли відмовляє

Угоду розглядають у підготовчому засіданні, а якщо її уклали вже під час судового розгляду — суд зупиняє розгляд і переходить до угоди. Перед затвердженням суддя особисто з'ясовує, чи розуміє обвинувачений, що має право на повний судовий розгляд, право мовчати, допитувати свідків обвинувачення й подавати свої докази, — і що відмовляється від цього. Окремо суд перевіряє, чи угода добровільна і не є наслідком тиску чи обіцянок поза її текстом.

Суд відмовляє в затвердженні, якщо:

• умови угоди суперечать закону, зокрема неправильно кваліфіковано діяння;
• умови не відповідають інтересам суспільства;
• умови порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
• є обґрунтовані підстави вважати, що угода недобровільна;
• обвинувачений очевидно не зможе виконати взяті на себе зобов'язання;
• відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Відмова не означає вироку. Провадження продовжується в загальному порядку, а сторони можуть усунути причини відмови й звернутися з угодою повторно — але лише один раз.

Чим ви платите за угоду

Оскарження. Вирок на підставі угоди можна оскаржити лише з вузьких підстав: суд призначив суворіше покарання, ніж погоджене; вирок ухвалено без вашої згоди на покарання; суд не роз'яснив права й наслідки угоди або не перевірив добровільність. Сперечатися з фактичними обставинами чи кваліфікацією вже не вийде.

Судимість. Вирок на підставі угоди — обвинувальний. Судимість виникає і погашається за загальними правилами, залежно від виду покарання.

Виконання. Якщо засуджений не виконає угоду, прокурор може просити суд скасувати вирок, і тоді справу розглядатимуть заново в загальному порядку. Умисне невиконання угоди — окреме кримінальне правопорушення.

Коли від угоди варто відмовитися

Угода — не завжди найкращий вихід. Ми радимо не поспішати, якщо:

• захисник ще не бачив матеріалів, на яких тримається обвинувачення;
• ключові докази можуть бути визнані недопустимими — наприклад, результати негласних слідчих дій, отримані з порушеннями;
• пропонують визнати тяжчу кваліфікацію, ніж підтверджують матеріали;
• погоджене покарання нереально виконати — наприклад, штраф, який нема з чого сплатити.

Часті питання

Чи можна укласти угоду, якщо справа вже в суді?

Так. Угоду можна укласти будь-коли після повідомлення про підозру — до того моменту, як суд вийде до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Якщо угоди досягнуто під час розгляду, суд зупиняє процесуальні дії і переходить до її розгляду.

Хто має запропонувати угоду першим?

Будь-яка сторона: прокурор або підозрюваний чи обвинувачений. На практиці переговори ведуть прокурор і захисник, а пропозиція захисту з уже зібраними документами про пом'якшувальні обставини має значно більше шансів на успіх.

Чи потрібна згода потерпілого?

Так, якщо у справі є потерпілі. Угода з прокурором допускається лише за письмовою згодою всіх потерпілих — і коли потерпілий є громадянином, і коли це державна установа.

Що буде, якщо суд не затвердить угоду?

Провадження продовжиться в загальному порядку. Сторони можуть виправити те, через що суд відмовив, і звернутися з угодою ще раз — але повторне звернення допускається лише одне.

Чи буде судимість після угоди?

Так, вирок на підставі угоди є обвинувальним. Строк погашення судимості залежить від покарання: за штраф до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів — рік після сплати, за звільнення з випробуванням — по закінченні іспитового строку, якщо не вчинено нового правопорушення.

Коли потрібно сплатити штраф?

Протягом місяця після набрання вироком законної сили, якщо суд не призначив розстрочку. Документ про сплату пред'являють органу пробації за місцем проживання.

Коротко

Угода про визнання винуватості — це обмін права на повний судовий розгляд на визначеність щодо покарання. Її можна укласти у справах про проступки, нетяжкі й тяжкі злочини будь-коли після підозри і до виходу суду в нарадчу кімнату, а за наявності потерпілих — лише з їхньої письмової згоди. Покарання можна погодити м'якше за санкцію статті, якщо є кілька обставин, що істотно пом'якшують провину: тоді замість позбавлення волі з випробуванням реальним стає штраф. Суд перевіряє законність і добровільність угоди і може відмовити в затвердженні. Ціна угоди — вузькі підстави для оскарження і обвинувальний вирок. Тому спершу — матеріали справи і оцінка доказів, а вже потім переговори.